Очевидність "нашого" в нас - та "Божого" в нас

(Перевод можно сделать в онлайн-переводчике)

Цікава склалася сьогодні ситуація. Одна людина прореагувала на це моє фото - ось таким коментарем:

"Людмила М-ва У нас теж можна прилягти але ввечері, бо не так зрозуміють."

Моя відповідь на коментар:

Дуже гарна нагода - заглибитися в себе. Тому й почну з себе: Перша моя реакція грішної, як і всі, людини, була - відповісти щось типу "кожен думає в міру...". Але Господь, Якого руки молитовно тримаюся в серці, зупинив мене, та дав мені інше бажання та дію в моїй новій людині, що вже керується зсередини Ним, а не гріховним. І я розпочала дискусію в любові. Хочу надіятись, що ця дискусія й продовжиться у Божому руслі.

Так ось... Давай пороздумуємо-подискутуємо в любові: А що в цьому, що на фото,  поганого? І що поміняє вечір - в даному випадку? Чим мій кадр ввечері буде розумітись - "кращим"? Я нічого поганого не зробила, і сама собі не надумувала. що хтось зробить з цього погані висновки. Вірю, що не тільки у Німеччині, але й в Україні жартівлвий фотокадр теж не сприймається, як щось низьке.

Взагалі-то, і я колись була занадто закомплексована з приводу: "А що люди подумають?!...

Але з часом зрозуміла, що сама думаю про людей гірше, ніж є насправді. Тому зараз стараюся бути кращої думки про інших, питаючи про все - Господа.))))

З іншої сторони - завжди знайдеться хтось, кому не сподобається не тільки те, що я зробила, сказала, одягла, але навіть сама я можу не подобатись (приклад? - Христос, Господь, Якого ненавиділа більшість людей, хоч і не було за що ненавидіти...Він був Святий!) І що ж?.. Сприймати таких людей, котрі ще не вміють любити та в любові сприймати інших, як еталон своєї поведінки?.. не бути собою, а намагатися догодити смакам та комплексам обмеженої в правильному розумінні (в любові) людини?..

Отож, я робила такі висновки і тепер живу вільна від того, що комусь можу не подобатись в своїй свободі любити інших та не думати про них погано, не знаючи МОТИВІВ їх слів, поведінки чи поступків.

Але тут є ще й "третя" й "четверта" сторона.

"Третя", яку зрозуміла лиш згодом: кожен ходить перед Богом, Який бачить серце людини (мотиви та думки). І я - роблю ПЕРЕД НИМ, те, що я роблю, щоб догоджати Богу, а не людям. Мої мотиви чисті - то й у жартівливім кадрі нема нічого, що мене б змусило цього не робити.

І, нарешті, "четверта" сторона: в моєму житті впродовж 52-х років було стільки болю та страждань, що я нині в мої 60, коли пройшла цей величезний відрізок шляху та рани минулого затягнулися за наступних 8 років, - можу бути вільною... і з цього приводу радіти та жартувати, і не боятися, що хтось може зі мною ж - за мене - НЕ порадіти...)))

"Будьте як діти" - напучував Господь тих, хто приходив до Нього і Його слухав.

Це і є для мене вирішальним нині, щоби прагнути дитячої чистоти, а в ній дитячого послуху - Божій любові... )))

Намагаюся не втрачати Царство Боже - всередині мене, а це, згідно вчення Нового Завіту,  "радість, мир та праведність у Божому Святому Дусі". Тож при кожній нагоді радію ПЕРЕД БОГОМ, як Його дитина, - з вдячністю за те, що Він зі мною...

В цій ситуації, на своєму ж прикладі, дуже гарно я побачила ОЧЕВИДНІСТЬ нашого в нас  (людського, гріховного) - та Божого. Спочатку заділося моє плотяне "его". А потім - я пішла серединою за Господом, Який вчить его з плоттю розпинати. Подумала, що цей наглядний приклад в нас "нашого" та "Божого" - буде і для інших цікавим та корисним.