Чуже щастя

Чуже щастя

Чуже щастя, ти повір, твоїм не стане,

Твоя молодість понищена пройде,

І завдасть тобі кохання лише рани:

Той хто зрадив – не любитиме й тебе.

Все минеться, все минеться,

Та чи зміниться,

Так віддавна вже ведеться

В світі цім:

Хтось десь плаче, хтось сміється,

Мить не спиниться,

І не втримається щастя

У руці.

Чомусь кращим у житті – чуже здається,

І історія нам пише з віку в вік:

Все одно добро чи зло назад вернеться,

Тож чужого – не жадай собі повік…

А чуже добро не дасть тобі здоров’я…

Світлу долю не дарує для дітей…

І тому у світі стільки ллється крові…

І тому у світі цім стільки смертей…

А душа у цьому світі, як заложниця,

Їй чуже здається кращим, ніж своє…

Тому й сльози в цьому світі тільки множаться,

І тому у світі горя стільки є…

Чуже щастя сон спокійний забирає…

Чуже горе щось нікого не болить…

І життя чуже чомусь здається раєм,

А чужа помилка розуму не вчить…

Та приніс Господь на землю переміни:

Передав усім немудрим Благу Вість.

І відкрились горизонти для людини:

Вже в духовнім світі кожен з нас – не гість.

І не знаємо по плоті вже нікого,

Бог у людях розрізняти вчить їх дух:

Чи в середині нас Дух, Котрий від Бога?

Чи лукавий і нечистий злоби дух?..

Все минеться, все минеться,

І все зміниться

Бо ніхто не зостається

В світі цім,

Враз душа покине тіло

І мить спиниться,

І яка зустріне вічність

 Укінці?..

© Віра Шрьодер (Шепель)