Чи говорить Бог до вашого серця?

Чи говорить Бог до вашого серця?

Вчора, одній, дорогій для мене, людині, я сказала: «Молись. Попроси в Бога пробачення за все, що було не так. І попроси Його допомоги в твоїй важкій ситуації…»

Він же категорично відмовився: «Ні! Це буде нещиро! Я так не можу!.. Не буду я так!..»

Пояснила, що завжди молилася за всіх рідних, близьких... Нагадала, що він свідок, як колись в аваріії чудом залишився живим інший з родини... І гаряче запропонувала ще раз звернутися йому особисто до Бога, висунувши йому свої аргументи і підказуючи «що» та «як» зробити… Але він був непохитний.

Згадалося, що навіть коли «хто клянеться хоча б і в зло собі і не порушує...», то це схвалюється (Псалтирь 14:1-5) І я згодилася з ним: «Так. Це буде нещиро. Але, в Божих очах зараз те, що ти сказав, те, як ти до цього віднісся – це дуже похвально! Бог схвалює ось «таку» щирість, де людина, навіть невіруюча в Нього, не лукавить перед Ним!».

Я вірила в те, що сказала. Колись за спасіння своїх рідних та близьких я ревно молилася та постилася, і отримала чітку відповідь, що всі, за кого я взивала до Бога, будуть спасенні. Дуже вже хотілося чимшвидше і його спасіння побачити, як бачила спасіння і відхід до Бога бабці, мами, молодшого брата… Тим більше, що і він зіграв свою вирішальну роль для мене – в Божому провидінні, в одному із чудес, де через нього діяв Бог, хоч ми цього тоді ще не розуміли… А вже згодом я це і зрозуміла і побачила. А він, на превеликий мій жаль, ще не зумів…

Згадалося мені, як вперше до мене приїхав мій чоловік. Ми встали помолитися, подякувати Богу за нашу дивовижну зустріч, даровану Ним. Мій чоловік молився, а я нетерпляче чекала, коли він закінчить таку «кострубату», таку «неправильну» молитву.

Подумала: «Ось зараз він закінчить і вже я – помолюся, як слід!..»

І тут же мені у відповідь в серце прийшли слова: «Ось «таку» його молитву – Я прийму! А твою – ні!»

Це було так несподівано для мене! Але вкрай зрозуміло!

Було очевидним, що Бог бачив наші серця: моє, що надималося, як все «гарно» я вмію та зараз продемонструю, та чоловіка, котрий молився, як вмів…

Я тут же отримала ясність, що маю зробити. Коли чоловік закінчив молитву, я продовжила: каючись та просячи пробачення, призналася перед Богом та чоловіком – вголос, «що» за думку мала всередині, та що Бог мене в цьому викрив, присоромив. Дякувала Богу за це.

Це було гарним для мене уроком. Бог тоді чітко проговорив до мого серця. І часто так говорить.

А до вашого – говорить?

Що?..

Пригадайте.

Бог бачить наше серце, чи відкрите воно для Нього, щоб чути Його? Чи, почувши, береже воно Його Слово в собі.

Що бачить й відчуває Бог?..

Коли Бог в вас, або хоча би з вами,

І серце робить вирішальний крок,

Чи відчували ви хоч раз те ж саме,

Що в той момент міг відчувати Бог?!..

Що більш: Коли говорить Бог у вуха?..

Коли б Він вам, наче Іллі, явивсь?..

Чи те, коли Він в серці – з вашим духом?!..

Й Любов’ю піднімає його Ввись?!..

Й тоді в скорботах – незбагненна радість

Вас окриляє раптом, щоб злетіть!!!..

А в злеті – глянули ви в очі Правді,

Котра рятує від земних страхіть!!!..

Тілесні і дущевні тихнуть болі…

І Божий мир сповняє серце вщерть!..

І дух так спрагло хоче світла й волі,

В Любові тій, що подолала смерть!..

Чи справді Бог в єдинстві Духа – з вами,

І можете сказати: «Йдемо вдвох!

Бо відчуваю й бачу я те саме,

Що бачить й відчуває саме Бог!..» –?..

«Чи справді?..» –

 Гляньте в очі – правді.

©Віра Шрьодер (Шепель)