Що є віра?

Роздуми...

Що є віра?!.. – всі довкіл мудрують,

В кожного вона чомусь «своя»,

І шалені пристрасті вирують,

Де лиш чути, що правий – лиш я!

Запитала Бога я колись-то,

Як це бачить Він, як Бог Отець,

Бо хотіла дуже особисто

Враз покласти сумнівам кінець.

І побачила таку картину:

Є багатодітна десь сім’я,

Всі дорослі, а одна дитина –

Як дурненька, розумію я…

Інші ж – були різні всі за фахом:

Ось телятниця, професор, музикант,

І так далі… чи не було б крахом,

Якби там любили – за талант?

Якби діти всі – ворогували,

Були б бійки і пролилась кров?

Чи батьки би втіху з цього мали,

Чи не прагли б бачити любов?!

Чи могли би знести: брат – на брата?!

А батькам – співають дифірамб,

І, хоч як майстерно б роль не грати,

Чи несуть слова їх фіміам?

Фіміам батькі́вської любові,

Що зродила в світ цей їх усіх,

А вони – братів проливши крові, –

Навіть не рахують це за гріх?..

Бог творив Людину (не худобу!),

Як Його улюблених дітей:

Щоб і Образ мали, і Подобу,

І любові Божої Єлей.

Віра – це і вірність, і довіра,

Віра – це в ЛЮБОВІ всі діла,

Серце ближньому відкрите й щире,

У якому вже немає зла.

Віра – Божа! І одна-єдина!

Та, якої вчить нас Бог та Син,

І блаженна справді та людина,

Що шукає святості вершин:

Кривднику – підставить іншу щόку,

Злодію – й сорочку зніме й дасть,

Бо вузьким шляхόм йде крок за кроком,

І лише добром за зло воздасть!

Ворога – нелицемірно любить,

І прощає без гірких образ,

Не злословить і сама не судить,

І не робить вчинків напоказ.

Уповає скрізь вона на Бога,

Й Божий Образ в ній день в день росте,

Бо черпає сили – лише в Нього.

Бо Його Подоба в ній – Святе.

© В.Шрьодер (Шепель)