Розділяючи чужу радість

Розкажу, що зробив та робить мені Бог:  як вчить, наставляючи на всяку істину: В-РОЗУМ-ЛЯЄ!

Чула не раз такий парадокс: "Легше людині розділити чуже горе, ніж розділити радість!"

Чи кожен утруднює себе - вникати в себе?..

А хто жадає вникати у вчення Нового Завііту, щоби співставити: чи є відповідність?.. і в чому - розбіжності?..

А хто йде ще далі: виявивши в собі розбіжності з Господнім вченням та Його життям - прагне привести своє внутрішнє та зовнішнє у відповідність з тим еталоном-прикладом, який там?... у Христі та Його вченні?.. в Господніх апостолах?..

Одним словом, хто зі старанням вчиться дивитися правді в очі? В першу чергу - в правді, яка стосується саме "МЕНЕ" особисто?..

Тільки Господь вчить людину зсередини, та допомагає їй бачити те, що для людини неможливо побачити, як всередині - так і ззовні... духовне - бачиться тільки відродженим згори (відродженим Богом), духом...

Коли я народилася згори - то почала бачити. Бачити як в собі - так і в інших. І наскільки пильна та уважна - настільки й бачиться. Бо буваю і не уважна. Або... втрачаю здатність  бачити, бо намагаюсь вгодити людині, не образити її, хоч те, що в її серці - для мене може бути очевидне.

Скажу, що й народження наше заново - не від нас залежить. але, залежить від того, в яке серце, в який розум насіння Божого Слова - попадає...Читаючи Слово Евангельського Христового вчення - розум відновлюється думати та сприймати всяку інформацію - по-новому: через призму Божого Слова. Тобто, через призму Божого бачення та розуміння.

Коли людина віддає серце - Богу, очистивши його щирим покаянням, і трепетно та благоговійно приймає Боже Слово та зберігає в собі, а серцем та розумом рішуче відкидає всякі гріховні позиви, - то і наступає дозрівання та самий зворушливий момент: народження від Бога нової людини - по Образу та Подобі Божій...

Я описую все це, як вмію, як розумію, як те, що пережила сама. А також те, що стала розуміти настільки. щоби можна було передати словами. Бо часто є те. що розумієш, а передати - не можеш... бо духовне не завжди піддається образному земному розумінню та словесному опису...

Але те, що я хоч трошки можу ділитися тим, що сьогодні досягла в баченні чи розумінні, не означає, що я стала кращою за інших. Просто, я отримала від Бога здатність бачити та розуміти те, що звичайним оком не побачиш як в собі, так і в інших.

І ось цікаво: ЧОМУ радість, позитив - важко, а то і неможливо, розділяти з кимось іншим?

А тому, що чиясь радість - це сіль в рані, це більмо в оці, це колючка в ... нескінчене всередині: "чому не я!..", "чому не мені!..", "чому не зі мною!..", "чим я гірша (гірший)!.." і т.д.

Чужа радість - це лише привід для заздрощів. Бо часто розцінюється, як хвастощі. Навіть тоді, коли людина не собою хвалиться, а Господом - в своєму житті!.. І не хвалиться собою, а ділиться і падіннями і злетами, щоб інших розворушити та запалити до дій!.. А ось Господь Ісус - взагалі не хвалився, а Його вбили якраз із-за заздрощів!... Тому, що Він - був не такий, як вони!.. Він був чистий серцем та безмежно люблячий! А це найсильніше і бісило тих, хто більше полюбив пітьму зла ніж світло любові...

Є навіть поговірка: "Для того щоб співпереживати чужому стражданню, достатньо бути людиною, але щоб щиро розділяти чужу радість, необхідно бути ангелом ..."

Так  все-таки: ЧОМУУУУ?!!!...

Тому, що людина в свою сутність прийняла гріх та смерть. Вона не здатна бути такою, під якою маскою ходить. І, як говорить народна поговірка: "Як життя притисне - то г-но і  дрисне!"... А поки не тисне - то ходити з нездоровою усмішкою чеширського кота - всі навчилися... з усмішкою, яка живе сама по собі...

Що ж відбувається з людиною, в момент, так би мовити, її радості за інших?

А при нещирому співпереживанні відбувається насправді, ось шо...

Людина ЗМУШЕНА робити вигляд, що розділяє чиєсь щастя та радість!.. (як і горе!)

ЗМУШЕНА тому, що вона сама про себе дуже гарної думки, а якщо навіть і не так, то дуже хоче, щоб інші думали про неї краще, ніж є насправді: що вона така ось хороша, радіє та сумує з вами! Людина хоче. щоб ЇЇ ПОЗИТИВНО ПРИЙМАЛИ!!! Хоч сама вона - зовсім не співпереживає тобі, а лише В МАСЦІ!!! А спробуйте-но на неї в ці хвилини опертисяя: попросити допомоги. Любої. Вже не говорячи. про образу, яка і виявить її сутність - те, що всередині. І враз обличчя міняє свою маску!

Відрізнити щире від нещирого - надзвичайно просто! Цьому можна навчитися, хоча це не міняє суті. Всяке знання, без внутрішньої переміни - це те ж саме Едемське яблуко, що давало знання без Бога і не від Бога, а від диявола! Все, що НЕ з Христом, НЕ з Богом - те ПРОТИ Нього! А отже - в погибіль!

Але, будучи скеровувана (водима) Богом, народжена згори людина, бачить слідуюче. Коли за мене щиро радіють чи співпереживають - я відчуваю полегшення та прилив сил: ЗНАЧИТЬ, зі мною - розділили!!!.. бо й радість - теж має неабияку вагу!..

А коли після тих, хто "розділяв" - спустошення, знесилення, втома - то зі мною ніхто нічого не ділив... а тільки брав ВІД МЕНЕ - до самого дна!..

Коли людина робить вигляд, що радіє за когось, говорить якісь гарнющі слова. то це нііби хтось з сяючою усмішкою дає тобі в рот ласощі, в яких вправно захована отруйна кака, і при цьому ця людина ще й смердюче голосно і безліч раз - пукає!.. але робить вигляд, що нічого не сталося!

Ти цей сморід чуєш на смак та нюх, всередині - кривишся від гидотності такого частування, але... теж робиш вигляд, що нічого не сталося і відповідаєш такою ж дзеркальною усмішкою, бо ти вже не раз з дитинства це їв сам і тим же пригощав інших... і зараз "це" і вдихнув і проковтнув, "прийнявши" без спротиву... і ти, вкотре отруївшись "цим" - вже теж такий же: лукавий, і робиш вигляд, як тобі ці "солодкі" посмішки та слова - приємні! Тобі це лестить, але... й обтяжує... Бо насправді - все не так гарно, як хотілося б!!! Отрава нещирої радості та лестощів тебе спіймали в сітку, з якої сам не виберешся!

Правда та, що людина, що тільки-що тебе щедро обдаровувала своїми солодкими посмішками та словесними ласощами - зовсім іншої думки про тебе, та про твою радість та щастя... І робить все це не заради тебе, а ради себе самої, своєї вигоди, яку вона там обов'язково для себе заклала! А ти цьому - потворствуєш, приймаючи лукавство за добро (внутрішньо згоджуючись). Бо не маєш Бога в розумі!!!

.А Бог сказав через пррока Ісаю: "Горе тим, що зло називають добром, а добро — злом, що ставлять темноту за світло, а світло — за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке — за гірке!"

Про те ж саме сказано в посланні до Римлян 1:28—32.

Лише тоді, коли ти РОЗУМІЄШ та БАЧИШ ситуацію такою, якою вона є НАСПРАВДІ і з нею не погоджуєшся в серці - ти в безпеці: "Викритий ворог - ворог переможений!"