Отче НАШ...

Отче НАШ…

Якось Ісуса учні попросили:

«Отримуєш Ти відповідь весь час,

І ми молитись правильно б хотіли,

Отож, навчи молитися і нас!»

Ісус їм тут же дав зразок звертання,

Де, визнаю́чи Бога, як Отця,

Його я славословлю у благанні,

Розставивши все на свої місця.

У ній для мене все таке незвичне…

І зόвсім там не йдеться про земне…

Бо це моління – не егоїстичне,

І в нім нема: «мені» або «мене».

Й відкинувши тілесні зазіхання

В молитви суть вникаєш до кінця:

В ній за спасіння ВСІХ палке прохання

До Бога – всього всесвіту Творця.

Та хто вникає у Вчення ГОСПОДНЄ?!..

Хто визнає, що й нині – Він ЖИВИЙ?!.. –

І гинуть душі у гріха безодні!..

І кожен впевнений, що лише він правий!...

Вживаючи слова як заклинання,

Й не скинувши невігластва вантаж

Для чого обираєш ти страждання,

Хоч знаєш цю молитву «Отче наш…»?

Євангельське вчення  Господнє маєш,

Де чітко сказано і що, і як...

Та ти й його відверто зневажаєш,

Шукаючи лише для тіла благ…

А Бог – шукати через Сина вчить НЕБЕСНЕ,

Й на НЕБЕСАХ – копити скарби діл:

Вмертвивши на хресті земне й тілесне –

Прийняти Вічного Життя Уділ.

І ні´чого ні небом, ані раєм

Дуритись: ніби «всі» померлі – «там»…

Життя чи смерть – вже тут ми вибираєм,

Й Вчення Христа – стає Суддею нам.

© Віра Шрьодер (Шепель)

.