Не кленіть

Читала вчора в однокласниках вірш, де людина безбожно кляне не тільки свою жіночу долю, а й долі всіх жінок... страшно бачити таке безбожжя... таку хулу... такий виклик проти Бога... Та чи послухається людина врозумлення, та чи покається?.. чи видалить свій "витвір" з соц.мережі? своїх нотаток?..  - дуже хотілося б цього для її ж спасіння. Бо ж і для інших на погибіль таке ставлення до Бога, Котрий всім керує і допускає все, як наслідок діл людини... чи як покарання, що може людину привести до покаяння. Але ж через дорослих - страждають потім і їх діти, онуки, правнуки.. А люди безтямно йдуть проти Бога, а потім гукають в Небо: ЗА ЩО?!.. А за все, що ви зробили не так, як Бог велить... чи не зробили так, як Бог велить... і тому падають наслідки гріхів на людину та її рід...

Не кленіть

Бог не дає зверх сили болю,

Він не палач, що не кажіть,

Не проклинайте свою долю

І долі інших не кленіть.

Бо не грішить той, хто страждає,

Нехай цей факт завжди втіша:

Страждання Бог нам допускає,

Щоби покаялась душа.

За нас Бог Сина дав страждати

І через Сина заповів:

Любити всіх й благословляти:

І друзів, й близьких, й ворогів.

Робіть же кожну добру справу

Не для людської похвали,

А як для Бога, в Його славу:

Без навіже́ня, без хули.

Шанують Бога – Його діти,

А не шанують – вороги,

Тож все, що сталось – не кленіте,

Бо все від Бога навкруги.

© Віра Шрьодер (Шепель)