Мереживо думок

Мереживо думок

Тче Господь мереживо думок,

Міцно закарбовує уроки:

«Не роби, дитино, помилок,

Серцем – лиш за Мною роби кроки.

Все, що не від Мене – це є зло,

Проти Мене – ВСЕ, що не зі Мною,

Не кажи ніколи «повезло»,

«Я!» керую хвилею земною!

Де б не був маленький негатив:

У думках, у погляді, у слові, –

Знай: це ти лукавого впустив

І тепер став серцем з ним у змові.

Все, що не по вірі – то є гріх,

А тим більше – всякі суєвірства,

Та чи кожен істину цю зміг

Шанувати свято, без блюзнірства?»…

Якщо чуєш – що відповіси?

І для чого серце твоє б’ється?

Йдеш «кудись» молитись – «для краси»?

Чи для марнославного – «проститься!»?..

Чи обряд виконуєш «як всі»?

Й думаєш, що це Мені приємне?

Й думаєш, що вірю Я сльозі,

І закрию очі на таємне:

Там, де ти у серці – егоїст,

Й брати приклад з Мене – не бажаєш:

Йдеш, задля годиться, в довгий піст –

Ближнього ж – вбиваєш й зневажаєш?

Не говорю вже про ворогів…

Ти ж і їх повинен всіх любити,

До яких же ти тоді «богів»

Йдеш кудись поклони свої бити?!..»

Так ось, у мереживі думок,

З малих літ – донині без упину

Ткав в мені Господь за кроком крок

Істину Його: Одну-Єдину.

Із бентежних з Господом розмов,

Із Його уроків, щодо віри,

Зрозуміла я, що лиш ЛЮБОВ

Віри Божої є дзеркало і міра.

     ©Віра Шрьодер (Шепель)