Дитяча допитливість

Не вкладалось в голові

Бабусю слухала я залюбки,

Допитливо ловила кожне слово!

Нема її давно… Ідуть роки…

Та згадую слова бабусі знову…

Пройти багато-що їй довелось:

Бувала і ображена, і в гніві,

І сліз її багато пролилось,

І були дні веселі та щасливі…

Та були у житті її й дива:

Вночі до вітру вийшла якось з хати,

Й на небі раптом – золоті слова,

Котрі була не в силі прочитати!

А там – війна… Та Бог їх всіх вберіг,

Хоч фронту лінія пройшла повз хату,

Снаряди рвалися, ховався хто де міг,

Та їм не допустив Бог мати втрату.

Та зовсім не вкладалось в голові,

Коли казала бабця те, що буде:

«Ще мертвим позавидують живі! –

Казали в давнину так старі люди!»

© Вера Шредер (Шепель)