Влещуватимуть слух

Мені сьогодні так сумно... Ось розмовляла з однокласницею. Взнала, що у моєму селі померла жінка, яку знала, як члена релігійної громади, під назвою "євангельських християн"... (Була і я там одного разу у тій громаді з цікавості. Дяка Богу – не втягли. Бачила те ж лицемірство, що і всюди.) На похоронах був пресвітер тої громади, говорив там слова, які дуже-дуже  людям сподобалися.

Почула я про це і тут же серцем звернулася до Бога: «Що Ти, Небесний Отче наш, на це скажеш? Чи справді було там Слово від Тебе?» Він мені тут же нагадав Нагірну проповідь Господа, та Його остереження про те, що багато-хто буде собі на погибель шукати вчителів, котрі будуть влещувати їм слух.

І мені стало так гірко, так сумно, що ті, кого знаю, серед яких виросла – такі довірливі та нерозсудливі собі ж на шкоду... Вони не питають нічого у Небесного Отця! А дають себе обманути словами, що влещують слух, що їм подобаються... Тобто, влещувачі красномовно говорять, і ніби щиру правду, а самі – просто лукаво ловлять своїми словами та заманюють, щоб використовувати.

Обманюють... Влещують слух...

Звіряючи в свій час з вченням Нового Завіту, яке дав Сам Бог через Свого Сина, а нашого Спасителя – Христа Ісуса, чітко та ясно бачила, як у всіх традиційних та нетрадиційних релігійних громадах спотворено це Боже (а не людське!) вчення...

Мене часто питають, якої я віри, до кого належу. Але всі переконання, яких я притримуюсь, не нав'язані мені ні якоюсь релігією, ні кимось із людей. Мої переконання – це мій особистий, часто – тяжко вистражданий, досвід практичного пошуку врозумлень від Бога. І як результат цього сьогодні – слідування в моєму житті Божому вченню Нового Завіту, яке вчить віддати серце – люблячому святому Богу, а не гріховним нахилам від лукавого.

Бачила, які розділення та відкриту ворожнечу між собою мають різні течії та напрямки у «християнстві», як переконують красномовно, що лише вони одні праві та істинні, різними хитрощами виманюють пожертвування та десятини, які були обов’язковими лише до приходу Христа – для левітів, тобто – роду Левія, який мав служити при тодішньому Храмі – постійними жертвоприношеннями за гріхи народу. Їм НЕ дозволялося мати землю, іншу роботу, тож, щоб вони могли утримувати свої сім’ї – Бог і сказав заповідь про десятину для них з усього, що необхідне для життя.

Зараз – мови бути не повинно про десятини та інші суми на утримання пресвітерів та їхніх будинків-зібрань, де вони роблять інших людей джерелом свого прибутку. І я розуміла, що так, як там бачу, бути не повинно. Саме по собі розділення між всіма «християнами» та ворожнеча, говорило, що щось не так у всьому цьому. А питання це – серйозне: стосується віри в Бога Творця та вічного життя!

Тож я шукала, щоб Сам Бог мене вчив, як Батько – Свою нерозумну дитину. Як і земні батьки з народження піклуються про своїх дітей та спілкуються з ними – самі. Там, в тісному повсякденному  спілкуванні, діти своїх батьків пізнають особисто, переймають у них добрі навики та звички, щоб імена їх батьків – дітьми не ганьбилися, а святилися!.. Як і говоримо в молитві, щоби Ім’я Небесного Отця – святилося нами, а не ганьбилося. Але чи всі розуміють те, що кажуть?..

І Бог мене став вчити, та підвів згодом до Свого вчення про спасіння та вічне життя з Ним, та вчив мене крок за кроком практикувати у власному житті все, про що там йдеться, прививав мені здібності до цього. І як результат – є ті стосунки з Богом та ті Божі дії в моєму житті – про які в Євангельському вченні Нового Завіту описується та обіцяється всім, хто упокорить своє серце перед Богом та вченням, яке Він дав.

Також хочу сказати про свою творчість, що якщо бути правдивою – то я не пишу вірші чи оповідання. Ними співає або говорить моє серце, моя душа – від Бога. Я лише записую вірші чи прозу українською або російською мовою – так, як вони звучать. А вони співаються-звучать мовою любові до всіх, до всього! Бо це Бог дає слова, а на ці слова – дає й мелодії, щоб вони несли Його цілющу силу в серця тих, хто почує.

Одного разу я співала на німецькій мові на подив навіть собі, бо ж німецьку не настільки знаю, щоб співати на ній. Але це серце співало, беручи від Бога і добирало там потрібні йому слова! Тому що Божа любов завжди була, є і буде – поза словами!

Нехай правдива Божа любов переповняє нас всіх, щоб через вінця сердець розливатись ріками живої води!