Ти є

Тобі (Г.С.)

Перебродило, перемліло,

Геть відпустило, відійшло!

Відсумувалось, відболіло,

І втіху в роздумах знайшло:

«Хорошого – я не забуду:

Слів втіхи, дружньої руки…

І мою душу гріти буде

Про тебе спогад крізь роки.

Так бути між людьми повинно,

Щоби без фальші на лиці,

Всі спілкуватися родинно,

І не збайдужіли в кінці.

Тебе шукала… Ми – зустрілись!

Ти ніби та, й ніби не та…

І моє серце – не зігрілось,

Бо все пішло якось не так.

Тебе я бачила так довго,

Як віддзеркалення своє…

А зараз дякую я Богу,

Що десь далеко там

…ти є…

Просто – є.»

© Вера Шредер (Шепель)