Переступимо у наступний рік

Сьогодні читала підсумок за пройдений рік однієї подруги по Фейсбуці та подруги по перу: Анни Лесі Смеречак. І мені теж захотілося розкритим серцем багато сказати вам, мої шановні друзі!

Отож сьогодні опівночі ми всі, надіюсь при гарному здоров’ї та настрої, – переступимо у новий, 2018 рік! Для мене це звичайний день. Але так як традицією стало підводити в кінці року підсумки року, то і я скористаюся цією нагодою.

Мої найкращі і дорогоцінні друзі!

Можливо не було в нас теплих та щирих переписок та бесід. Але ВИ – були зі мною у 2017-му, я слідкувала за вашими перепостами та захопленнями, щось торкалося і мене, а щось, можливо не розділяла з вами.

Часто  роздумувала над тим, що читала у вас, і ділилася у віршованій формі, щоби застерегти від чогось, і при цьому боляче не задіти чиїсь почуття чи вподобання. А просто, щиро бажала показати глибину якихось речей, щоб ви над цим могли задуматися та йти далі з новими, вищими інтересами – до нових горизонтів: Божих, яким нема ні ліку ні кінця!

Прошу вас простити мене, де була до вас байдужа, де була малодушна і змовчала, де подумала – і не сказала, де сказала, але не те, що треба, де мало переймалася вами, залишаючи свої спроби підтримати, попередити, підказати чи порадити.

Я – звичайна людина зі своїми багатьма недоліками. Але так багато пережила, що там, де придбала знання та досвід – хочеться і іншим «соломки підстелити»…

І ось… не завжди вистачає сміливості, бо знаю, що не всі хочуть, щоб їх у такому немолодому віці – хтось «вчив», що щось «не так»…

Але, звичайно, все, що хоч трохи робила – то робила з любові до вас. Ще такої недосконалої, але по мірі тої, що є. І по Божому принципу і заповіді: «Люби ближнього, як самого себе».

Тому завжди думаю: «А якщо я стоятиму на краю прірви і не бачитиму, а хтось бачить це і промовчить?!.. Не хотіла б я бути у такому становищі!!!»

А те, що стосується Вічності з Богом, духовне, – це є невидиме для всіх нас, допоки ми в тілі. І дуже часто і багато хто – стоять на краю прірви… і не бачать… то як мовчати?!..

Мені на багато що довелося прозрівати, і не один раз, – по Божій милості і по моєму невгамовному бажанні докопатися до істини. Особливо, коли моя бабця мала піти з цього земного життя.

Ми були з бабцею на відстані 200 кілометрів одна від одної, не спілкувалися, але те, що пізніше при зустрічі вияснилося - перевернуло весь мій тодішній світогляд! Я по звичайному молитвослову молилася за бабцю, по натхненню стояла на колінах по годині і більше.... Видно, відчувала – Бог попереджав…

А потім, невдовзі, мені був сон, що бабця має піти з обійстя геть, назовсім,  а на неї – чатує лев, порикуючий… скаче на бабцю і притискає її голову до землі, щоб пожерти!!!.. а я кидаюся на нього – з сапою!.. І проснулася!

І, на моє здивування: «Що то за сон приснився, Господи?!» – були слова всередині: «Ходит, аки рыкающий лев!..» Це було як думка надзвичайно гарним чоловічим голосом, але не моя, а як відповідь на моє запитання Господу.

Я, надзвичайно здивована, та ще й таким нечуваним ніколи словом «аки», тут же запитала подумки: «Кто ходит?!..» Але пояснення не було. Тільки по телеграмі взнала від мами, що бабця при смерті, так сказала фельдшер, судячи зі смертельного стану здоров’я бабці…

Пішла на молебенне служіння до каплиці, що недалеко дому… А там була одна сімейна пара людей, що дияконували в капличці на тих служіннях, і мене чоловік на вухо питає, щоб ніхто не почув, чи хочу я Євангеліє прочитати?.. З Канади, мовляв, передали секретно!.. Я не знала ще, що то таке, але захотіла понад все!

Мені дали ВСЬОГО на одну ніч!!!

Читала – спрагло!!! Поглинала!!! Коли читала – тоді й зрозуміла, що то за сон і що він значить, як потрібно вірити і молитись! Особливо була вражена, коли дійшла до послання апостола Петра, де було так і сказано: «Трезвитесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит, аки рыкающий лев, ища кого поглотить» (1 Петр. 5:8).

Ого!!! «…диавол ходит, аки рыкающий лев, ища кого поглотить»!!!...

І як прозріла ще більше і побачила в той момент, що бабця – має піти з життя! Але!.. Моя, така набожна бабця, жінка диякона, пєвча в церкві з дитинства, молитовниця, що співала і молилася Богу – все життя на всякому місці, людина, що мала милосердя до інших і вчила і нас, внуків своїх, робити тільки добро!... А душа її – має бути погублена дияволом!..

І наступне, що побачила перед моїм внутрішнім зором – це те, що мої молитви з молитвослова – то як сапа проти рикаючого голодного лева… тільки розізлять його ще більше! Так мені Господь відкрив!!!

Я зрозуміла: «Ось де має бути моя бабця після смерті, якщо вона зараз помре!!! Мушу за неї молитися, але вже так, як зрозуміла з Евангелії: з тою Божою зброєю, яка там описана детально! (послання апостола Павла до Єфесян, 6 розділ, при кінці…»

Отож, маючи Господні настанови з прочитаної Євангелії – я стала вірити і молитися так, як там написано. Після чого бабці тут же був сон: Її кличе, померша ще юною, сестра бабціна – до себе, тобто до померлих. І бабця – пустилася йти до неї! А тут почула раптом, що я, стоячи на горбочку – кличу її! І вона сестрі своїй так і сказала: «Почекай ще, Настю, я ще вернуся назад – Вирочка мене кличе!» І – вернулася у сні до мене!

Це була і мені відповідь Господня, яку я зрозуміла, що бабця ще повернеться до життя – по моїх, вже в волі Господній, по Його вченню, молитвах! Що надприродньо і сталося незабаром наперекір бабціному тяжкому стану «не жильця»: бабця чудесно одужала повністю!

Йшов час,  пройшло кілька років. Бабця – робила всяку роботу. Тобто почувала себе добре.

Що було, коли я бабці пробувала читати Євангеліє, яке на той час змогла придбати і собі, та закликати повірити у те, що відбулося заради нашого спасіння – передати важко  (на той час вже наступила свобода у релігійних питаннях). Моя бабця ставала несамовитою!.. Не хотіла ні слухати, ні мене сприймати. Раз мене мало не вбила, штовхнувши зі всієї сили ногою в груди – і до одвірка!

Так лютував і накручував її той, хто не хотів уступати в її серці – місце Господу, Слову Божому. Це – лукавий… Чому і було показано у сні – атаку його на голову, на розум і думки людини, і як наслідок цього – на її вчинки.

Але, згодом, Слово Боже її розуму, її серця, таки торкнулося, і вона помолилася молитвою покаяння та віри разом зі мною, як вчив Господь в Євангеліїї. Це був бабцін один крок до Бога – по Евангеліїї, її поворотний момент, але він зробив остаточний вплив на її спасіння.

Господь не залишив бабцю в вирішальний час. Хоча в останні години життя – був за її душу ще спір… Але Господь давав сили в молитві стояти за спасіння бабціної душі. Пішла вона – до Господа (потім було цьому і підтвердження, яке дав Господь мені особисто у відповідь на мої переживання та питання до Нього, бо була в такій ситуації, при смертному ложі – вперше).

Такий ось мала досвід і урок Божої благодаті. Це одна із багатьох Господніх настанов, які розкривають, що відбувається у невидимому світі при тих чи інших обставинах.

ЯК цим – НЕ ділитись? ЯК – НЕ остерігати інших?.. Це і є головною темою із багатьох – у моїх розповідях та у моїй творчості (віршах), якою з вами тут на сайтах – ділюся.

Отож, підсумую своє до вас звертання – побажаннями вам у новому, 2018-му році: Нехай новий рік – зустріне вас і дорогих ваших рідних новими Божими горизонтами! Щоби і ви і ваші рідні – хотіли зростати у Божій благодаті, у всякому духовному розумінні, та у всякому духовному досвіді! І щоби і вам і вашим рідним давав Господь бажання пізнавати Його та відкривав все те, що потрібне для вашого спасіння!

А до всього цього – щоби і в земному житті ви були успішними та в подостатку!

Дякую Богу за цей прожитий в Його милості ще один рік!

Дякую Богу за кожного з вас!

Щиро – ваша адмін по сайтах «Одкровение»,  ваша одногрупниця, співучениця технікуму, друг по  Однокласниках та по Фейсбуку!!!

Люблю вас всіх та обнімаю!!!

Щасливого нового року цілий рік – вам і вашим родинам!

Нехай все так благословенно і буде!

Віра Шрьодер (Шепель)