Доброї щасливої дороги (азбука для дорослих)

Доброї щасливої дороги (азбука для дорослих)

Доброї, щасливої дороги

Тим, хто ЗНАЄ шлях вузький і ЙДЕ,

І не просить слізно допомоги,

Бо його – ГОСПОДЬ тепер веде!

Бог дає знання про все у серці,

Якщо в цьому серці Він живе:

Бачиш ти себе, наче в люстерці,

Й з духом Дух говорить щось нове…

А Христос з ТОБОЮ – розмовляє?

Голос Його знаєш?.. за Ним йдеш?..

Духом – врозумляє?... наставляє?..

Чи «по собі сам» так і живеш?

Кожен раз, схиляючи коліна,

Певний будь, що Боже ти дитя,

І що дасть тобі Бог неодмінно

Поміч вчасну – в вічнеє життя!

Якщо ти за рідних вболіваєш,

Знай: спасешся ти – то і весь дім!

І, якщо життя ти вічне МАЄШ –

То і рідні також будуть в нім.

Буде все тобі по твоїй вірі,

Лиш згадай язичницю й Христа:

Бог їй поміч дав у повній мірі,

Лиш відкрила з вірою вуста.

Він сказав: «Іди! Донька здорова!»

І вона – ПОВІРИЛА! Пішла!

А чи чуєш ТИ Господнє Слово?

Чи ти й далі віриш в силу зла?..

А вона – й на мить не сумнівалась,

Ще і ще – не бралася просить,

Й хоч жорстоко донька біснувалась,

Але вздоровилася в ту ж мить!

Господу – сподобалась розмова,

Що ж від тої жінки Він почув? –

Там не було сумніву ні слова!

І не було в розпачі плачу!

І не учні Господа впросили!

Не «молитви віри» багатьох!

Бо слова чужі не мають сили,

Коли має справу з НАМИ Бог!

А коли мовчить Бог дуже довго,

Й не приймає слізних молитов –

Значить, відійшов ти знов від Нього,

Або, може, й зовсім не прийшов…

 © Віра Шрьодер (Шепель)