А я – дивлюся вверх

А я – дивлюся вверх

«Ні шансу не дамо!» –

обставини сказали,

«Невдатниця вона!» –

кругом кричали всі,

а я – дивилась вверх

й на Бога уповала,

й просила: «Ти тримай

мене в Своїй руці!»

«Не бійся, Я дам сил! –

Мене  Бог заспокоїв. –

 «Зі мною зможеш все!» –

мене Він потішав,

й скерована Його

могутньою рукою

побачила чудних

багато Божих справ!

І люди навздогін

мені плітки пустили:

«Та відьма ж бо вона!

То звідси і дива!»

А Бог мені ще більш

давав Своєї Сили,

щоб я від слів-ножів –

лишалася жива!

Бо ранили вони

і люто і затято,

вбивали і любов,

й бажання до життя…

Лиш Богу завдяки

змогла я всіх прощати,

й любити попри все

до самозабуття…

І згадую Слова,

котрі сказав Спаситель:

«Ненáвидять Мене –

зненáвидять і вас!..

…бо учень є не більш

аніж його Учитель…», –

лютує ж – сатана,

короткий його час!

«Ні шансу не дамо!» –

Обставини лякають.

«Та хто вона така!» –

В серцях говорять знов…

А я дивлюся вверх

і сили Там черпаю,

бо знаю, що тих сил

дає Божа Любов!

© Віра Шрьодер (Шепель)