А Бог чомусь це допустив

А Бог чомусь це допустив Життя - руїна!.. біль клекоче!.. І лють без краю - хто б вмістив!.. Й ніхто подумати не хоче: "А Бог чомусь це допустив!.." Я бачу чорную біду: Лютує зло у світі знову! - Занурюсь я у Боже Слово І спокій для душі знайду! В Нім прозріва духовне око: Бачу себе... і бачу світ... Дороги дві: вузьку й широку... І віро-ломств шаленний зліт!.. Почну не здалеку, а зблизька, Привід задуматися дам: "Як впасти ми могли так низько?!.." Все інше - Бог відкриє Сам! Палає в сім'ях ворожнеча! Там зради, підлості і лють! Цим злом - скалічена малеча, ЩО буде в них, як підростуть?.. Вбивають мати разом з батьком Своє невиннеє дитя Ще у самісінькім зачатку!!! Й чекають доброго життя?!!!.. І світ мовчить, даючи згоду! Лиш дехто скрикне: "Схаменись!!! Нема гріха, тяжчого зроду Ані сьогодні, ні колись!.." Ніхто не кліпне навіть оком: Аборт? - Авжеж! В любий термін! А Бог - ВСЕ бачить! Він високо! Чи буде крик ваш - чути Він?!!!.. Як віро-ломством не назвати Цю найжахливішую мить, Коли ПЛАНУЄ ВБИВСТВО - МАТИ, І вірить в те, що Бог простить! А часто - ще й взаємна згода Подружжя... з ними - їх родин... І в світі множиться порода, Що нижча навіть від тварин... Це беззахисне... ще в зачатку... Таке безпомічне дитя... Вбиває та, що від початку Є "Єва", що "Дає життя"! А як тривога - то до Бога?! І богохульства: "Де той Бог?!.. І що це Він мовчить так довго?!.. Не спинить воєн?!.. Катастроф?!.." Життя - руїна!.. біль клекоче!.. І лють без краю - хто б вмістив!.. Й ніхто подумати не хоче: "Я сам себе занапастив!.. Бо проти Бога гріх свій множив, І проживав життя в лайні: У скрутах - йшов я до ворожок Й до біло-чорних чаклунів... На все магічне був готовим, І сам частенько ворожив, І Животтєдайним Божим Словом Не наповнявся і не жив... Тому я впаду перед Богом: "Дай мені, Боже, каяття!!! Де ділом, думкою чи словом Я вічне зневажав життя: Не жив по Твоєму я Слові, Й Тебе всім серцем не любив!.. Не мав до ближнього любові!.. Не мав її й до ворогів!.. Лиш Ти мене змінити можеш Щоб мав я в серці Божий страх*!.. Лиш в Твоїм Слові в Царство Боже Для нас відкритий вузький шлях!" А щодо Царства є цікавість? Хтось хоч подумав: Що ж це є?!! - Це мир і праведність, і радість Що в серце Дух Святий дає!!! Не мир земний, не радість тлінна, А та, що на земного тлі Є непохитна і незмінна У всіх скорботах на землі! *** Сумую духом... часто плачу... Часом кричу... часом мовчу... Часом на це всі сили трачу Й "Помилуй, Господи!.. - шепчу... Помилуй нас, мене і їх! Прости, де не до смерті гріх!!!.." © Віра Шрьодер (Шепель) Источник: https://otkrowenie.com Що таке *страх Божий?* Приповісті Соломонові 8:12-14 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне. 13 *Страх Господній лихе все ненавидіти:* *я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!* 14 В мене рада й оглядність, я розум і сила у мене.