Хочу сказати дещо, може хтось почує та зрозуміє мене.

 

На поетові чи письменникові лежить велика відповідальність: це – турбота про духовність людей, зокрема, плекання в масі читачів таких рис, як чесність, порядність, вірність істині, принципам любові та добра. Все це,  безперечно, є вірністю Богу, Котрий ці принципи, ці духовні закони, встановив для Свого творіння.

 

Слово, яке пишуть творчі особистості, має  збудовувати та формувати людину, її внутрішній світ, її духовні та матеріальні цінності – у гармонії та красі, у чистоті та чесності, у здібності перемагати злі начала в собі – добром. Для цього людині дається сила з джерела добра: від Бога, щоби і назовні виходило з людського серця та душі – тільки добре.

 

Слово прирівнюється до зерен: добре правдиве слово, що приходить до нас від Бога – прирівнюється до пшениці, що є хлібом, в даному випадку – для людського духа, і несе життя; погане слово – прирівнюється до куколю, ядовитої рослини, що дуже схожа на пшеницю, але… вбиває, несе смерть!

 

Якщо поет чи письменник своєї місії нести благе слово – не виконують, – то їх творчість буде шкідливою, а сам творець – шкідником, паразитом, а то й хижаком, на тілі людського суспільства. Результатом такої творчості буде накопичення в підсвідомості читачів негативних прикладів, емоцій, почуттів, а в результаті – ворожнеч, зрад, поодиноких чи масових смертей, кровопролить і т.п.

 

Далеко за прикладами ходити не буду, так як всі їх добре знають з витоків історії, тому дам один з безлічі прикладів, але зі свого особистого життя.

 

Читала з дитинства дуже багато. Спочатку – казки, де були: і правда і брехня, і смерть і оживання, і добро і зло – в усій їх різноманітності… Потім – читала дорослу літературу, багатьох відомих та всіма улюблених авторів. Мені подобалося вживатися в образи, тобто, читати не байдуже, а зацікавлено, до співпереживань героям твору: від страху та сліз – до мрій про «таке прекрасне кохання!..».

 

Пам’ятаю і той день, коли вже я сама хотіла покінчити з собою та двома дітьми, які не могли зносити частих сімейних драм та моїх страшних побоїв – їх батьком, моїм, нині  бувшим, чоловіком, і обоє сказали: «Ніж так жити – то краще померти!» «А що?! – подумала я, – так і зроблю, щоб і вони теж не мучилися в цім злім світі, як я мучуся!..».

 

Враз яскраво пригадалося все з тих різноманітних детективів та романів, де детально та живописно описувались різні вбивства та самовбивства… я ретельно перебирала в пам’яті всі ці способи та їх описи, не розуміючи, що саме те, що я зараз роблю – і є найгірше, що зі мною сталося: це – захотіти повторити чийсь, майстерно описаний, безумний приклад.

 

Благо, що Бог мене тоді зупинив в останню мить, бо коли сама не змогла розібратися, яка ж смерть буде не така мученицька, і подумки запитала: «Яку вибрати, Господи?!..» – то Він мене і зупинив, дохідливо пояснивши мені, «що» відбувається.

 

Тоді я просто зрозуміла, і це було всередині мене… як те, що раптом відкрилося і дало можливість побачити, «хто» за всім цим стоїть, і що взагалі діється. Так я мала змогу духовно побачити дію зла у світі через людей (мого бувшого чоловіка та через творчість авторів, які писали так майстерно, що стали всесвітньо відомими і ними  зачитувалися мільйони). В тому числі – і я. Але майстерність та всесвітня слава – це ще не доказ, що це схвалює Бог. Скоріше – навпаки.

 

Одночасно, я побачила вже не вперше, за свої тодішні тридцять років, дію Бога в житті людини. Бо якраз в той момент всередині мене була впевненість того, що Господь поруч зі мною і мені те, що відбувалося, відкрив особисто!

 

Потім мені довелося проходити процес очищення мого мозку – від тої інформації, яка заполонила мене на той момент, і заповнила вщерть. І я просто стала жити з чистого листа і про все-все запитувала у Бога: що це? як Він це бачить? чи то так? і т.п. Тобто, мала Бога в розумі, де Він вже все вирішував та давав мені настанови, що добре, а що погане, і не дозволяв осідати в моїй підсвідомості неправдивій інформації та негативу, які вирують навколо, як бездонний океан під час бурі.

 

Не думайте, що те, що сталося зі мною – вас не стосується, та з вами, чи з кимось, із самих дорогих вашому серцю – не станеться.

Хто має здатність бачити – побачить, що я – не виняток. Все у цьому світі може статися з кожним, тому Бог і закликає до цілковитої єдності з Ним, як це описано в Його Євангелії.

 

Отож, скажу на завершення: чи то поет, чи то письменник, – обидва повинні в рівній мірі усвідомлювати високе призначення поезії та прози, відповідальність поета чи письменника за висловлене поетичне чи прозове творче слово.

 

Хто хоче детальніше дізнатися про цікаві випадки з мого життя, та як в моїх ранніх віршах проглядалася ця межа «добро-зло» і йшли добрі переміни – читайте в моїй електронній книзі ось тут: Электронная книга: Загадочное из реальной жизни автора (как увидеть действия Бога, и тёмных сил, в реальных событиях)

 

Не будьте строгі до мене: я не претендую на звання «поет» чи  «письменник», навіть не маю вищої освіти. Просто вкрай чесно описувала і продовжую описувати реальні події зі свого життя: те, що відчувалося чи бачилося, чим була втішена чи врозумлена, що відкривалося і ще відкривається, те, що мене вражало собою, як з минулого – так і з сьогодення та майбутнього, що раптом повставало переді мною, і т.д.

© В.Шрьодер (Шепель)

 

       МНЕНИЯ          РАССУЖДЕНИЯ           ПОЖЕЛАНИЯ          ВОПРОСЫ

* Инструкция по использованию системы комментариев