Молитва/Факты отвеченных молитв

Розкажу, що зробив та робить мені Бог: як вчить, наставляючи на всяку істину: В-РОЗУМ-ЛЯЄ!

 

Ми... люди... такі незрозумілі навіть для себе самих... А намагаємось собі та іншим доказати, що можемо без Бога досконало розумітись в чомусь іншому, не знаючи та не розуміючи те, що є нами самими...

 

Проживши немалий відрізок життя, мавши маму, сестру та брата, двох дітей та ставши 5 раз бабцею - маю і інших братів-сестер-матерів-дітей-та-внуків: це ті, яких зустрічаю впродовж життя: рідні по крові, просто - люди... Але є ще й рідні по духу. Ось про них ця розповідь на основі фактів, які не перекреслиш.

 

Ось що спостерігала безліч раз, як в собі, так і в інших: як важко людині бути співчутливою, щиро, не напоказ, розділяти чиїсь біль чи горе!.. Поки людина не пройде щось, в чому її Бог зробить чутливішою - доти вона не може відчувати те, чого сама на собі не відчула... Як повторювали не раз мої бабця з мамою: ситий голодного не розуміє...

 

Так... Я пройшла багато через що...

Одного разу, коли попросила мене знайома молитись за її сина, в якого були серйозні проблемі зі здоров'м, і я - молилася, то на молитві мене Бог докорив: "За свого сина ти теж "так" би молилась?.." Під "так" розумілося: байдуже, аби помолитись, як я і молилася в той момент... Згадала і те, як молилась за своїх дітей!!!..

Після цього помолилася як слід! Читать далее...

 

(Перевод можно сделать в онлайн-переводчике)

 

Цікава склалася сьогодні ситуація. Одна людина прореагувала на це моє фото - ось таким коментарем:

"Людмила М-ва У нас теж можна прилягти але ввечері, бо не так зрозуміють."

 

Моя відповідь на коментар:

 

Дуже гарна нагода - заглибитися в себе. Тому й почну з себе: Перша моя реакція грішної, як і всі, людини, була - відповісти щось типу "кожен думає в міру...". Але Господь, Якого руки молитовно тримаюся в серці, зупинив мене, та дав мені інше бажання та дію в моїй новій людині, що вже керується зсередини Ним, а не гріховним. І я розпочала дискусію в любові. Хочу надіятись, що ця дискусія й продовжиться у Божому руслі. Читать далее...

Действительно, есть многое, что словами не передать. Это можно понять, только пережив лично. Но я попробую поделиться с вами хоть крупицей того, что испытывала я, когда окрылённое сердце запело.

 

Эта песня моментально родилась в любви и благодарности Богу на следующий день, после очень серьёзных  событий, о которых Бог  заблаговременно нас с мужем предупредил (причём - обоих лично, но по отдельности и в разное время), и которые Бог помог пройти достойно. И КАК после этого - сердцу не запеть хвалу Богу?!..

 

Что интересно. Когда внутри рождается даже мысль о чём-то важном и полезном не только для меня лично, но и для  других - то у меня так же тут же рождаются строки... сердце поёт стихами... не важно, с мелодией или без неё... Читать далее...

 

Нас с мужем, каждого лично и отдельно, перед испытанием Господь предупредил и дал подробное наставление. Это было как с Петром! Господь так же заботлив и рядом с теми, кто Его, чтобы нас учить и наставлять, "как" нужно проходить испытания!

 

Сначала было мне. Точно не помню, но примерно 10.07.2017

 

Очень ясно, даже сказала бы подчёркнуто, прозвучали в мыслях слова: Читать далее...

Сегодня я в вот таких размышлениях:

Это замечательно, когда Господь учит каждого лично, давая ему простые примеры из жизни. Но и здесь есть свои нюансы: Много раз была вразумляема Богом, что нужно испытывать дух, как бы правильно ни было произведено первое впечатление на меня, и как бы похоже ни были свидетельства человека - на мои лично... Испытывать дух, от Бога ли он - это заповедь Нового Завета. Ведь живём-то мы уже - возрождённым заново духом. И по плоти уже не знаем никого. Только - по духу.

Поэтому, да откроет Господь то, которое  нет возможности испытать, как это можно сделать при личном контакте. И, да будет так - во славу Богу! Читать далее...

 
Получила сегодня на почту сайта вот это письмо, которое даю ниже, - от Евгения О-го. Фамилию полностью не указываю, так как с автором письма на эту тему не говорила ещё. Но его письмо и вопросы - очень актуальны. Ведь сейчас имею общение с женщиной, которую знаю давно, а она - никак не может или не желает (Бог знает) покориться Его Слову! Надменный ум и мятежный характер - просто в штыки воспринимают всякую попытку дать совет, во избежание для женщины - трагических последствий. Она в критические моменты просит советов. Но, когда даётся совет по Слову, по духу Учения Христа, то женщина, или то, что в ней, что называется, встаёт на дыбы и обрушивается такими нападками на сказанное и на меня, что, если бы не Господь, желающий её спасти, я бы уже давно перестала бы с ней общаться!
 
И НЕ ЖЕЛАЕТ понять человек, что Бог-то - смотрит НА СЕРДЦЕ! На ЕЁ сердце (как и сердце каждого человека), которое неправо перед Богом - и обличает, чтобы мы могли исправить, сделав выбор, кому повиноваться: Богу - или греху (дьяволу)? Читать далее...

 

В той день я звично йшла в школу – в дитячий табір, та подумки молилась. Я там мала бути всього лиш годину, так як мала там, так звану «психологічну годину». Інші вчителі – мали по пів дня такої ж роботи. Той день був останнім днем моєї роботи в таборі.

 

І ось йшла я і молилась: «Господи, я Твоя… Ось я перед Тобою. Я хочу йти Твоїми дорогами. Дай мені правильних людей, які мені зможуть підказати, чи бути мені в Німеччині, чи не бути? Дай правильний час, щоб я була в тому місці, де Ти хочеш мене бачити, щоб явилася найбільше Твоя слава!..» А ще говорила: «Боже, дай знак!» Я думала, що отримаю відповідь, а отримала ще більше, ніж очікувала!

 

Прийшла я в табір. Дізналася, що там якраз має бути перевірка. Хотіла Читать далее...